Заклад дошкільної освіти №28 "Малятко" м. Бердянськ

Насильство в сім’ї

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

Але насильством над дітьми є:

· нехтування дитиною і своїх батьківських обов’язків;

· відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;

· втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;

· недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;

· вживання алкоголю до виникнення стану втрати самоконтролю;

· нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Як діти реагують на насильство в сім’ї:

· Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати.

· Діти відчувають сум, а також гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей? Вони можуть:

· Реагувати надто агресивно;

· Не визнавати авторитетів;

· Бути пасивними чи пригніченими;

· Мати вигляд заляканих;

· Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1. Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та на своїх дітей.

2. Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми.

3. Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми.

· Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. В результаті дитина або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Пам’ятайте! По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.

Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.

«Ні насиллю і агресії!»

Практично кожну дитину карали в дитинстві батьки, педагоги чи родичі. В свідомості дорослих людей склався досить стійкий стереотип: без застосування покарання виховати дитину неможливо. Однак, практика показує, що не всяке покарання допомагає досягненню благородної мети – виховання. Більш того, форми покарання, які обирають батьки в процесі виховання дитини, можуть заподіяти тяжку шкоду особистості дитини.

Покаранням вважається певний вплив, спрямований на усвідомлення людиною свого вчинку. Специфіка покарання розпізнається по двом ознакам:

1. Покарання повинно бути справедливим, відповідним вчинку.

2. Покарання не повинно принижувати людську гідність, а той, хто карає, будь-то батьки, педагог, чи хтось інший, не повинен прагнути до влади над жертвою.

ПОРУШЕННЯ ОДНІЄЇ З ЦИХ ОЗНАК ПЕРЕТВОРЮЄ ПОКАРАННЯ В НАСИЛЛЯ.

Насилля зі сторони близької людини, в якій дитина завжди намагається знайти опору і підтримку приносить велику психологічну і фізіологічну шкоду. В цьому випадку порушується основний принцип сім'ї – безпечне існування всіх її членів.

Діти з сімей, в яких практикується насильство, відчувають постійний психологічний дискомфорт, для них це справжня трагедія. Існує ряд спільних ознак, що характеризують переживання та поведінку більшості таких дітей.

Людина, що зазнала насилля, сама стає джерелом насилля по відношенню до своїх і чужих дітей.

Уникнути негативних наслідків покарань можна при дотриманні таких умов:

1. Не застосовувати фізичні покарання.

2. Батьки повинні дати відчути дитині, що люблять її, не дивлячись на покарання, що її позбавляють любові, уваги й турботи лише на якийсь час, що батьки не менше дитини засмучені такою ситуацією.

3. Покарання повинно відноситись не до всієї особистості дитини, а до конкретного випадку за який її покарано. І це обов’язково потрібно пояснювати дитині.

4. Якщо дорослий не стримався і образив дитину, необхідно вибачитись за свою нестриманість. Так дитина зрозуміє, що люди можуть помилятись і просити за це пробачення. Пізніше, коли вона виросте, це допоможе їй будувати здорові відносини з людьми і, в тому числі, зі своїми вже похилими батьками.

Як формується дитяча агресія в сім’ї?

Як стверджують фахівці, агресія є вродженим проявом інстинкту боротьби за виживання, і є абсолютно природним проявом. Але у кожного прояви та рівень агресії різний.

Не рекомендується обмежувати агресивні ігри дитини, щоб вся негативна енергія не залишалася всередині, її потрібно вивільняти, перенаправляти в позитивне русло - спорт, творчість, або активні ігри.

Причини та мотиви дитячої агресії

Агресія як прояв захисної реакції психіки. Це виникає, коли дитину обзивають, насміхаються над нею, звинувачують, фізично б'ють та ін.

Велику роль в закріпленні агресивної поведінки відіграє сім'я, стиль виховання, приклад дорослих в спілкуванні один з одним та з дитиною. Дослідження показали, діти, оточені любов'ю, увагою, з якими м'яко і багато спілкуються батьки, менше схильні до прояву агресії.

Байдужіть батьків. В цьому випадку за допомогою агресивної поведінки дитина привертає увагу батьків.

Розлучення батьків, як негативна сімейна ситуація, також може спровокувати агресію у дитини.

Також причиною агресивної поведінки іноді являється соматичне захворювання та порушення роботи головного мозку.

Що не можна робити?

Застосовувати фізичне покарання - при цьому виникає зворотня реакція, дитина може закріпити таку соціальну форму поведінки як норму та застосовувати її на інших.
Демонструвати агресивні моделі поведінки при дитині – діти сприймають це як норму та використовують, повторюючи за батьками.
Показувати мультики в яких присутні моделі агресивної поведінки.
Звинувачувати, стидити, лаяти саму дитину – засуджуйте її поведінку, а не її саму.
Навантажувати дітей великою кількістю навчального матеріалу. Не записуйте малюка на всі секції та гуртки. Перегляд телевізора або гра на планшеті мають тривати не більше 20 хвилин в день.
Ставити завищені вимоги перед дитиною.

Що необхідно?

1. Демонструвати неагресивні моделі поведінки всім членам сім'ї, контролювати власні негативні емоційні реакції, тим самим показуючи приклад малюкові.

2. Спрогнозувати появ агресивної реакції і не допустити її початку шляхом перемикання уваги або зміни виду діяльності.

3. Акцент на поведінці, а не на особистості дитини.

4. Періодично давати вихід накопиченій негативній психічній енергії - малювання настрою, вільне малювання, ліплення у вільній формі, рухлива гра тощо.

Пам’ятайте, любов, увага і ласка, особистий приклад дорослого, контроль особистих емоцій – все це допоможе подолати агресивні прояви та внесе гармонію у взаємовідношення дитини з світом.

Рекомендує

практичний психолог ЗДО 28

Бессмертна Я.О.

понеділок, 15 лютого 2021 р.